Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Сергій Яровий

"Кажуть, що час лікує…. Ні! Жити важче з кожним днем"

переглядів: 42

32-річний Сергій Яровий загинув 6 березня 2022 року в Ірпені Київської області. Ворожий снаряд влучив у квартиру, де був він із родиною. Російська армія атакувала з артилерійської установки з території Бучанського заводу склотари. У помешканні Ярових знесло стіни. Тоді загинув також батько Сергія, Михайло.

Кажуть, що час лікує…. Ні! Жити важче з кожним днем

Сергій Яровий був родом із Донецька. Там закінчив геологічний факультет політехнічного університету. Любив рибалити, був фанатом футбольного клубу «Шахтар».

Через війну Росії проти України у 2014 році родині Сергія довелося втікати з рідного Донецька. У 2016-му він із батьками, сестрою і племінником оселилися в Ірпені. Останній період життя Сергій працював менеджером із продажу вікон та дверей, адже роботу за спеціальністю знайти було складно.

Родина Ярових знову застала війну – вже в Ірпені у лютому 2022 року. Місто було оточене, виїздити було вкрай небезпечно. Вранці 6 березня Сергій із родичами все ж наважилися на евакуацію власним авто. Але колону обстріляла російська армія під селом Стоянка – попри те, що на авто були написи: «діти», «дети».

Внаслідок атаки тоді були загиблі і поранені. Родина Сергія Ярового не постраждала – їм пощастило повернутися до паркінгу свого будинку.

«Увечері, коли не було сповіщення про повітряну тривогу, ми піднялися в квартиру на 15 поверсі, щоби помити трирічного онука і взяти продукти. Орієнтовно о 21.00 поряд із будинком пролунав гучний вибух. Ми кинулися на вихід. Другого вибуху вже не чули – це було пряме влучання снаряду в квартиру… Першими бігли донька з онуком і я, ми вижили. А наші хлопці закрили нас своїми тілами. Мій чоловік загинув миттєво, син помирав у мене на руках. Кажуть, що час лікує…. Ні! Жити важче з кожним днем. Приходить розуміння того, що сталося, а виправити це неможливо. Вчитися з цим жити дуже важко. Я ніколи не пригорнуся до свого синочка, не візьму на руки його сина або донечку», – сказала мама загиблого Марина Ярова.

У Сергія залишилися мама, сестра і маленький племінник.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ірпінь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки зруйновано або пошкоджено житло поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення житло перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій