“Якщо хочете жити – вас не має бути видно,” – почула Людмила Владимірова від загарбників на другий день війни. Її хата у Демидові була поруч із трасою, якою пересувалися військові колони. Якби когось з родини побачили, то могли розстріляти. Тому місяць вона переховувалася, фактично не виходячи на поверхню. За цей час було зруйновано будинок, але попри холод, голод, нестачу води, родина вижила. І зараз намагається відбудувати житло.