Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Юлія Пилипенко

«Щоразу моє серце стискається від страху за сина»

переглядів: 524

Нашу школу закрили, а в неї могли б ходити мої діти. Тепер старший син Саша їздить до школи за чотири кілометри в сусіднє село, і щоразу моє серце стискається від страху. Адже автобус перетинає блокпост, малий ходить сам. І взагалі небезпечно. Не дай Боже, стріляти почнуть, куди він подінеться?

У сім'ї в нас четверо дітей. Данилу три роки, але він вже знає, як це – на війні.

Ми живемо на березі Азовського моря, у нас в селищі багато проблем. Закрилися магазини, дитячі оздоровчі центри й база відпочинку. Дуже багато занедбаних земель, які не обробляють через те, що на них впало дуже багато снарядів. Замінована навіть акваторія моря біля населених пунктів.

 Три дні тому на Лівобережний пляж міна запливла. Адже в нас море мілке, постійно вітер, постійно хвилі. Міну може відкинути десь, і вона сюди може прийти. Були випадки вибуху мін. Тому рибалки виходять в море дуже рідко, а це була для них допомога.

 Мій чоловік підробляє в сусідньому Маріуполі, але коштів, щоб прогодувати нашу багатодітну сім'ю, однаково не вистачає. Живемо завдяки тому, що посадили городи, і гуманітарній допомозі.

Приморське 2017 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій