Історії, які ви нам довірили
Нашу школу закрили, а в неї могли б ходити мої діти. Тепер старший син Саша їздить до школи за чотири кілометри в сусіднє село, і щоразу моє серце стискається від страху. Адже автобус перетинає блокпост, малий ходить сам. І взагалі небезпечно. Не дай Боже, стріляти почнуть, куди він подінеться?
У сім'ї в нас четверо дітей. Данилу три роки, але він вже знає, як це – на війні.
Ми живемо на березі Азовського моря, у нас в селищі багато проблем. Закрилися магазини, дитячі оздоровчі центри й база відпочинку. Дуже багато занедбаних земель, які не обробляють через те, що на них впало дуже багато снарядів. Замінована навіть акваторія моря біля населених пунктів.
Три дні тому на Лівобережний пляж міна запливла. Адже в нас море мілке, постійно вітер, постійно хвилі. Міну може відкинути десь, і вона сюди може прийти. Були випадки вибуху мін. Тому рибалки виходять в море дуже рідко, а це була для них допомога.
Мій чоловік підробляє в сусідньому Маріуполі, але коштів, щоб прогодувати нашу багатодітну сім'ю, однаково не вистачає. Живемо завдяки тому, що посадили городи, і гуманітарній допомозі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
