Мені 66 років. Одна донька за кордоном, друга тут живе. Ми проживаємо в Дніпропетровській області. Перший день війни краще не згадувати, це був страшний день.

У нас тут поруч - Нікополь, Марганець… Там постійні обстріли. Все чути, вночі не спимо. Чоловік дуже хворіє, з медикаментами проблеми. Нам возять воду. Каховське водосховище поруч, а води в ньому немає, бо росіяни дамбу підірвали.

Донька менша в Польщу поїхала з дітьми - два роки не бачу доньку, онуків. Якби швидше війна закінчилася, всі повернулися додому і було б все добре.