«До нас прибували поранені зі зброєю, гранатами»

Медик Сергій Шутько розповів, як Покровськ виживав у перші дні війни, як лікарі рятували поранених, як гідно впоралися з випробуваннями та проявили життєву стійкість.

У перші дні війни нам саме привезли перших поранених. Ішов перший бій, ніхто не очікував, бійці не очікували такого, ми не були готові. У нас не вистачало перев’язувального матеріалу, не вистачало розчинів для переливання крові...

У терміновому порядку ввечері скуповували в усіх аптеках міста перев’язувальний матеріал, шовний матеріал. Тому що лікарня такою кількістю не володіла, скільки прибувало військових. Тоді вони прибували всі зі зброєю, з гранатами, перелякані, перемазані, такими ж були наш медперсонал, медсестри. Прибував народ – ми не виходили з операційних, кілька операційних бригад працювало. Такі були перші дні війни.

У нас було захоплення будівлі виконкому. Там загинула одна людина, один був поранений. Хто тоді захоплював, досі не зовсім зрозуміло. Розгойдували ситуацію, але сам фронт до нас не дійшов. Чули тільки канонади від розриву снарядів.

Люди виживали, як могли. Пам’ятаю, перебили електроенергію на Курахівському водосховищі, три або чотири місяці місто взагалі перебувало без води. Стали копати криниці, свердловини, потім вода почала йти. Уявіть, як це всіх торкнулося! У будинках, у квартирах, у лікарнях три-чотири місяці взагалі без води. Із продуктами перебій почався.

У всіх з’явився синдром психічної нестійкості. З’явилася невпевненість у завтрашньому дні – це однозначно. У той же час, починаєш цінувати кожен день, адже не зрозуміло, що буде завтра.