Я живу в Дружківці. Почалась війна, я не допрацювала один рік до пенсії. Поки залишаюсь дома. Збиралась виїжджати, але так і не виїхала. 

У місті не було води та газу. Чоловік їздив до колодязя. Їжу я готувала на багатті. 

Коли у чоловіка стався інсульт, довелось виїжджати у Дніпро. У Дружківці не було лікарів. Моїй родині допомагали військові. Привозили ліки та продукти. 

Я дуже хочу, щоб закінчилась війна та налагодилось життя. Дуже не хочеться жити на чужині.