Я працювала вчителем у Райгородку все життя, але війна все змінила. Двадцять четвертого лютого мені повідомили, що виходити на роботу не потрібно. Відтоді я вже до школи не повернулась.

У селищі постійно не вщухали обстріли. Біля мого будинку прилетів снаряд – зруйнувались стела, дах та стіна. Пів року у місті не було води та світла, тож їжу я готувала на багатті.

Я хочу мира та спокою у старості. Дітям і онукам бажаю кращого майбутнього.