Станіслава Володимировича і його сім'ю війна застала зненацька. Їм довелось виявляти кмітливість, щоб прогодуватись  

Я йшов вранці на роботу і побачив величезну чергу автівок на заправці й купки схвильованих людей. Запитав, що сталося, і мені розповіли, що почалася війна.

Неприємно було, що був відсутній транспорт, яким було б можливо евакуюватися з зони бойових дій.

Ми залишилися вдома. Воду брали з джерела. Їжею з нами ділився друг, а ще ми вимінювали крупу й картоплю в людей, з якими познайомилися в інтернеті, на креветок і морозиво з магазину, де працювали донька й зять.

Моя родина розпалася ще у 2014 році. Одна донька переїхала зі мною до Харкова, друга залишилася з моєю жінкою в Донецьку.

Зараз та донька, що була зі мною, перебралася до Польщі, а її чоловік, втративши тут роботу, переїхав до Києва. Я працюю, як і раніше, на підприємстві, що входить до Корум груп.