Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Катерина

«Винищувачі літали, і було зрозуміло, що нічого доброго не буде»

переглядів: 712

Будучи студенткою донецького вишу, Катерина пережила стрес, коли в небі над містом з’явилися військові літаки. Їй довелося радикально змінити своє життя та плани на майбутнє, розуміючи, що нічого доброго в Донецьку її не чекає.

Для мене війна почалася у 2014 році, я так думаю, що навесні. Я ще була в Донецьку, ходила на пари, але в університеті залишилося мало студентів. І тоді я зрозуміла багато чого. Уже були військові машини, винищувачі літали, і було зрозуміло, що нічого доброго не буде.

Ми були в гуртожитку й почули вперше, як летіли винищувачі. А влітку я здала іспити та приїхала додому. Ми здавали іспити екстрено, тому що студентів розпускали й потрібно було закрити заліки й іспити. Ось тоді я зрозуміла, що щось не те відбувається. І потім, восени ми почали забирати документи з університету, щоб перевестися до іншого міста. І це вже було останньою крапкою.

Батьки дуже хвилювалися за майбутнє. Ми думали, як зробити краще, в яке місто перевестися та виїхати. А з друзями з Донецька ми обговорювали, що буде з Донецьком. Ну, і страшно було. Блокпости, військові, зброя – це завжди страшно.

Одного разу я навіть розплакалася, бо не знала, що таке бойові дії. Коли в Донецьку я була в гуртожитку, уже літали винищувачі, були чутні постріли, починалися бойові дії за аеропорт. Моє ліжко було поруч з вікном, і я не знала, що мені робити, якщо постріли почнуться поруч і скло розіб’ється, впаде на мене. Я почала вішати плед, щоб прикрити вікно. Пам’ятаю, хтось пожартував, що це не допоможе, якщо почнуться бойові дії поруч із нашим гуртожитком. І тоді мені стало страшно вперше, і я розплакалася.

Мені довелося переїхати до іншого міста. Університет перевівся до Маріуполя, я поїхала слідом за університетом. А коли відбувається те, що змушує тебе та твоїх близьких змінити радикально всі свої плани, то це — травма, стрес і великі хвилювання.

Я пам’ятаю, коли літали вертольоти та скидали звукові бомби, як хлопавки, це було над моїм містом влітку 2014 року. Були моменти, коли ми хотіли спускатися в бомбосховище, бо не розуміли, що відбувається. Такі моменти впливають на психологічне здоров’я людини.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Донецьк 2014 Текст Історії мирних молодь 2014 переїзд психологічні травми безпека та життєзабезпечення освіта
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій