Перше - саме він приютив нас, а перед цим наших рідних, що втікали з-під обстрілів в безпечне місце. Його домівка для нас стала певним «перевалочним пунктом» для подальшої дороги. Також він разом з своїм селом купував і купує машини на фронт, будує за власний кошт церкву.

А ще, коли ми вже були на Волині, там стався дефіцит муки, ми попросили його купити нам її і відправити, звісно з наступною оплатою на його карту. Він відмовився в нас брати гроші і відправив нам (знаючи, що в нас 12 чоловік в будинку) мішок муки і ще 3 мішка різних круп.

Забула вказати,  що мій хрещений також фермер. Так от, ми були в шоці і вирішили, що це добро повинно продовжуватись. І моя бабуся, моя мама та тітка пекли періжки для переселенців та солдат. 

Історію передано до Музею телеграм-каналом доктора Комаровського.