Історії, які ви нам довірили
Я не хочу зациклюватись на тому, що тут відбувалося. Не хочеться згадувати. Ми на півтора місяці їздили до родичів у Харків, а коли повернулися, у нас ні вікон, нічого не було. Ніхто нам не допомагав відновлювати.
У нашому житті все змінилося після того, як у будинку почали тремтіти стіни, а ми почали ховатися в коридорі. Потім залишилися без газу та світла. Іноді й зараз стріляють, але ми вже не звертаємо уваги.
Коли я була в декреті, отримувала продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова.
Донька була ще маленька, тому вона не запам’ятала обстрілів, а у старшого сина все це позначилося на нервовій системі.
Хочеться, щоб війна припинилася. Іноді мене лякає, коли я виходжу з квартири з дитиною, і ми бачимо військових у балаклавах. Хочеться, щоб наші діти ходили спокійно.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
