Рудас Евеліна, 9 клас, Оріхівська філія №3 КЗ "Опорний заклад загальної середньої освіти "Сузір'я" Оріхівської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ткаченко Ольга Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Світ у дитинстві – це тендітна кришталева квітка в прекрасному саду, де сміється босонога безтурботність. Та війна зруйнувала наш безпечний храм. Обпалила лиця й душі. Нам довелося дуже швидко вирости, подорослішати, змудріти.

Інколи я помічаю у однолітків сивину. Срібним інієм вона вплітається у волосся, наче говорить, що нині ми усі намагаємося скласти надважкий життєвий іспит.

Людське горе ходить світом, широко крокуючи. Яке воно, спитаєте ви? А що, коли його можна лише відчути? Не побачити, не пробачити – прожити? Наче хтось вийняв серце.

Війна вкрала у нас не тільки дитинство. Геть пішли щасливі молодість  та любов, радість материнства, спокій сивочолої старості, натхненна, хоч і виснажлива праця на власній, такій рідній землі.  

Війна забрала не просто рутинне життя – вона стала причиною загибелі цілої епохи, котру зводили мільйони українців ціною життя багатьох поколінь.

За свободу цієї землі ми віддаємо найдорожче – платимо власною кров’ю. І тепер ми б’ємося не лише за цілісність кордонів, а за порятунок глобального світоустрою.  

Як тоді навчитися милуватися цим світом заново? Відчувати кожен порух всесвіту та захоплюватися його красою?

Наші ночі і ранки ось вже третій рік поспіль однакові: із завмиранням серця ми слідкуємо за сигналом тривоги, а потім тремтячими руками телефонуємо рідним і близьким.

Безтурботне дитинство перетворилося на сліпу пляму. І ти вже не знаєш, а чи було воно насправді? І як це – жити без війни?

Вже немає рідного Оріхова. Бомби перетворили наш маленький рай на пустку, де тишу розтинає грім снарядів, де кожна мить може стати невороттям. Мого дому вже немає, а, можливо, і не буде. Але доньки і сини цієї землі створять величне майбутнє – цю надію ми ніколи не дамо вкрасти ворогу.

Мій народ – це воїни, яких гартували вогонь і ракети.

Мій народ – янголи, що ніколи не втомляться боронити  землю, котра дала нам життя.

Ми – українці. Загартовані самою смертю, ми продовжуватимемо боротьбу до Великої Перемоги!