Ми вимушені були покинути свій дім після деокупації, де залишились усі речі, усе життя. У новому місті. У новій школі. З новими людьми. Усі живі, і це головне.
Зараз наш район "Острів" найбільш обстрілюваний і жити там майже неможливо. Важко - це бути постійно поруч з озброєнними людьми. Страшно, що це може ніколи не закінчитися.
Шокуючим було - що інформаційна війна знищує мозок людини. У місті не було гуманітарної домопоги зовсім. Тяжко було в перші два місяці з продуктами і увесь час з медикоментами. Її завозили лише з Криму, але, як виявлялось, вона були низькой якості. Моя дитина була 9 місяців в окупації, це вже і є травмуючи події.
