Я з Маріуполя. Нас бомбили з першого дня. Не було ні світла, ні води, ні їжі з 2 березня. А з 6 березня не стало газу. Їли те, що мали, воду брали з джерела. Ми до останнього до джерела ходили, поки не почало туди прилітати. А потім зливали воду з труб опалення. Готували на багаттях.

Побачити наше місто розбитим – це шок. Наші знайомі загинули.

Ми з чоловіком виїхали 18 березня. Кота теж забрали. У нас машина є. Слава Богу, вона не постраждала, і ми з колоною добиралися до батьків. Але ми ще пів року жили з ними в окупації у Пологівському районі.

Тепер ми тут, а батьки в окупації. Хочемо миру, щоб бути разом із батьками та друзями.