Щодня, зранку та ввечері, Вікторія телефонує батькам та сестрі, щоб почути бажане: “З нами все добре!”. Родину залізничників розлучила війна, як й сотні інших українців. Вікторія чекає на дитину, тож довелося виїхати. Майже місяць жінка ховалась у підвалі: без води та, подекуди, світла. Гуманітарної допомоги у місті не було, рятувала її запасливість: мішок муки та повна морозилка продуктів. Так, до обіду завжди був свіжий хліб.

Їхати з рідного міста – ось що найважче