Мені 41 рік. У мене є чоловік і двоє синів. Я вчителька. Жила і працювала в Маріуполі. 

Мій чоловік – військовий. Він зателефонував вранці 24 лютого і сказав, щоб я з дітьми виїхала з міста. Ми виїжджали на власному авто. Я недосвідчений водій, тому було складно. До Закарпаття ми їхали більше доби майже без зупинок. Був великий потік машин. На заправках стояли довгі черги. 

Я приїхала до батьків. Поки відновлювала документи для роботи, не отримувала зарплату. Хоч я й жила в рідних людей, проте розуміла, що їм важко утримувати ще одну сім’ю. 

Я довго не могла оформити довідку внутрішньо переміщеної особи. Коли у нас відкрився центр ЯМаріуполь, стало легше. А зараз я отримую гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Для мене з дитиною це дуже велика підтримка. 

Намагаюся відволікатися роботою й спілкуванням з дітьми, але все рівно в моєму житті присутній стрес. Хвилююся за дітей і за чоловіка, якого не бачила з першого дня війни. 

Мрію про те, щоб Україна якнайшвидше перемогла. Хочеться, щоб наша сім’я возз’єдналася і щоб всі були здорові.