Дзібій Наталія, вчитель, Долинський ліцей №4 Долинської міської ради Івано-Франківської області

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Все життя змінилося в один день,

Все перевернулося з голови до ніг,

Земля здригнулася від сліз,

Дзвони б'ють, сирена в'є,

Серце мліє, кров тече.

Куди іти? І що робити?

Діти мої, мої квіти!

Мої рідні дорогі,

Серцю милі ви мої!

Так. Це війна. Сказала я собі.

В паніці, в тривозі, землі не чую під ногами,

Іду кудись, не знаю де?

Думки шепочуть: ”Діти де?”

Молюсь до Бога, сльози лию,

Тривога в серці і в душі.

Минають дні і ночі,

І десь почути хочу

“Настане мир на цій Землі” - сказала я.

Та ні! І знову плач, розпука, сльози,

Любов до рідного народу.

О, ні! Вже рік і два, і три,

Усе сумує навкруги,

Все сіре і сумне,

Моєму серцю дороге.

Сила допомоги нашого народу - безцінна. З першого дня повномасштабного вторгнення я зрозуміла, що люди в біді, потрібна якась допомога. В думках було багато ідей, але як їх втілити в реальність було важко зрозуміти. Біганина, метушня, все навколо якесь незрозуміле. Робота, діти, як це поєднати все одназу?

Було важко. Але завдяки зусиллям колег на роботі, ми змогли об'єднатися та розробили план допомоги на кожний день.

Кожного разу було щось нове. І кожного разу надавалася і надається зараз вся необхідна допомога. Мабуть, у кожної людини є поклик допомогти, прихистити, зігріти. І кожен робить це по-своєму. Можливо в когось є родина або просто знайомі, яким потрібна нагайна допомога.

І в моїй родині є також. Місто Оріхів Запорізької області, невелике місто, з добрими і чуйними людьми опинилося в біді через повномасштабне вторгнення. Приїзд дорогих людей в мальовничі гори Карпати Івано-Франківської області докорінно змінилося.

Прихистивши та надавши все необхідне для прожиття своїм землякам, я зрозуміла, що ми сила єдиного народу, міць і мужність кожного з нас.

Ми показуємо, як можна бути добрими, чуйними та справедливими. Це не я чи ти, ви чи вони. Є тільки одне слово “Ми”. Ми - це свобода та незалежність. Ми - це сила та воля. Ми - це опора та любов. Ми - Всесвіт. Своєю силою ми зрушимо гори. Своєю любов'ю розтопимо айсберг. Своїм розумом переможемо зло, яке нависло над нашими головами.

Нажаль, повномасштабне вторгнення триває і досі. Це дуже важко щось писати без сліз. Але я і надалі надаватиму всю можливу допомогу, яка необхідна усім у важкі хвилини. Все, що в моїх силах я буду робити.

Я вважаю, що це запорука кожного з нас, віддавати себе для добрих вчинків. Слава Україні! Героям Слава! Вічна і світла пам'ять всім загиблим воїнам! Низький уклін Вам!