Решетник Любов Миколаївна

учитель української мови та літератури

Канівської гімназії імені Івана Франка

Канівської міської ради Черкаської області

Черкаська область, м. Канів

Настане Мир

 «Україно! Ти для мене диво…» – слова мого земляка Василя Симоненка  так і крутяться в голові, перевертаючи свідомість, плинучи кінокадрами перед очима.

Останнім часом ці кінокадри іноді не вписуються у загальноприйняту мораль.

Чому так? Рев гармат, завивання сирен, а на противагу – патріотичне «З нами Бог, з нами віра і сила», «Страшна біда і смерть кругом чигають, та українці стали, як стіна…»

Адже ми, українці, – гордий і незламний народ, що протистояв панству, рабству, кайданам, голодоморам, колективізаціям, ленінам, сталінам, кремлям:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля…

Я пишаюся, що є частинкою, краплинкою своїх далеких предків-козаків, які чинили опір ворогам, бо, здається, «кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…»

Сьогодні всі мої співвітчизники об’єдналися, згуртувалися проти чорної біди, аби спільними зусиллями дати відсіч зайдам, котрі хочуть «загарбать і з собою взять у домовину» «нашу славну Україну».

Але не вийде…

Усі ми віримо, що наші невтомні захисники ЗСУ стоятимуть «і день, і ніч…», щоб не пустити чорних круків на рідні «ясні зорі і тихі води», щоб мирно спали наші діти та внуки.

… І знову кінокадри: зі сходу на захід, з півночі на південь усі українські міста вільні й зустрічають у вишиванках своїх визволителів-переможців зі словами Христа Спасителя: «Мир вам!»

«І заговорять і Дніпро, і кручі», радіючи довгожданій Перемозі.

Переконана, що цей Мир настане швидко, адже він здобутий великою ціною тих, хто став Ангелами в небі, хто навіть із-під хмар невидимими крильми огортає нашу Неньку, Рідну Україну.

Щоб в серці мирно й радісно було.

Щоб світ яснів і пташечка співала,

Й земля чарівно навесні цвіла.

Щоб райдуга після дощу вставала

І радість людям у серця несла.