Решетник Любов Миколаївна
учитель української мови та літератури
Канівської гімназії імені Івана Франка
Канівської міської ради Черкаської області
Черкаська область, м. Канів
Настане Мир
«Україно! Ти для мене диво…» – слова мого земляка Василя Симоненка так і крутяться в голові, перевертаючи свідомість, плинучи кінокадрами перед очима.
Останнім часом ці кінокадри іноді не вписуються у загальноприйняту мораль.
Чому так? Рев гармат, завивання сирен, а на противагу – патріотичне «З нами Бог, з нами віра і сила», «Страшна біда і смерть кругом чигають, та українці стали, як стіна…»
Адже ми, українці, – гордий і незламний народ, що протистояв панству, рабству, кайданам, голодоморам, колективізаціям, ленінам, сталінам, кремлям:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля…
Я пишаюся, що є частинкою, краплинкою своїх далеких предків-козаків, які чинили опір ворогам, бо, здається, «кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…»
Сьогодні всі мої співвітчизники об’єдналися, згуртувалися проти чорної біди, аби спільними зусиллями дати відсіч зайдам, котрі хочуть «загарбать і з собою взять у домовину» «нашу славну Україну».
Але не вийде…
Усі ми віримо, що наші невтомні захисники ЗСУ стоятимуть «і день, і ніч…», щоб не пустити чорних круків на рідні «ясні зорі і тихі води», щоб мирно спали наші діти та внуки.
… І знову кінокадри: зі сходу на захід, з півночі на південь усі українські міста вільні й зустрічають у вишиванках своїх визволителів-переможців зі словами Христа Спасителя: «Мир вам!»
«І заговорять і Дніпро, і кручі», радіючи довгожданій Перемозі.
Переконана, що цей Мир настане швидко, адже він здобутий великою ціною тих, хто став Ангелами в небі, хто навіть із-під хмар невидимими крильми огортає нашу Неньку, Рідну Україну.
Щоб в серці мирно й радісно було.
Щоб світ яснів і пташечка співала,
Й земля чарівно навесні цвіла.
Щоб райдуга після дощу вставала
І радість людям у серця несла.