Молчанова Марина, вчитель Комунального закладу "Харківська гімназія №86"

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Україна - це країна народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність; це її славні лицарі,  які віддали своє життя за щастя народу; це відомі всьому світові діячі української культури, і чарівна, солов'їна мова, і смачна кухня, і красуні-дівчата, і мальовнича природа.

Так, це все - Україна,  моя Батьківщина. Але в чому ж полягає "суперсила" нашої країни?  

На це питання у кожної людини своя відповідь. Для одних — це за кілька хвилин зрозуміти, що дитинство закінчилося, і попри розгубленість, страх стати до лав наших захисників. Такою "суперсилою" стали наші хлопці, які приєдналися до лав ЗСУ і вже 630 днів відважно дають відсіч агресору.  

Для других - це вірити в Перемогу навіть тоді, коли в неї ніхто не вірив, навіть тоді, коли немає зброї, сильної армії, військового та медичного оснащення. Вірити і робити все можливе задля цього. Яскравими прикладом такої "суперсили" є наш Президент, волонтери, лікарі.  

Для третіх - це попри зруйнований дім та спогади про страшні дні війни, яка прийшла так несподівано, замінивши веселий спів на гуркіт снарядів, заспівати ще голосніше, заспівати так, щоб почув увесь світ. Яскравим прикладом такою «суперсили» є діяльність наших спортсменів та діячів культури.

Але для всіх нас — це країна, яка дала  життя.  Українці люблять свою рідну землю, в якій лежить набагато більше їх родичів, ніж зараз живе на цій святій землі.

Наші пращури та сучасники полягли за її волю і незалежність, за її самобутність і розквіт, за свою родину, за дітей і їхнє майбутнє. Тому ми вже сьогодні повинні бути гідними наших Героїв, мусимо знати, берегти і примножувати все те, що заробили важкою працею, здобули у нелегкій боротьбі наші пращури.

Але реальність дещо корегує ці відчуття, ворог лютує, максимально намагається знецінити ті надзвичайно цікаві та багаті традиції, звичаї, які склалися за віки, і самобутню культуру та побут України, і нашу рідну українську мову, і волю та незалежність нашого народу.

З огляду на це, хочу нагадати усім нам про те, якими неймовірними є українці, яку непересічну «суперсилу» має кожен з нас. Саме ту силу, яка допомагає долати ворога та виборювати свободу.

Я – вчитель, тому щоденно працюю із дітьми, які є нашим майбутнім. Ті ідеї, думки, знання, які було вкладено раніше – проростають сьогодні.

І вже вчорашні школярі сьогодні виборюють нашу свободу на фронті, лікують, волонтерять, ремонтують електромережі,  багато працюють, наближаючи Перемогу. Але давайте будемо відвертими, є й ті, хто зраджує, стоїть з іншого боку лінії фронту буквально чи номінально, така реальність. 

І моя особиста «суперсила» полягає в тому, щоб зробити так, аби у майбутньому кожен усвідомлено ставився до власної сутності – бути українцем. 

Війна поставила перед нами низку складних запитань, на які нам ще доведеться знайти відповіді. Але кожен з нас має велике завдання — зберегти все те, що здобули наші предки, примножити славу України, зробити нашу державу квітучою, могутньою, славною, щоб виконати заповітну і високу мрію нашого народу. І ми це можемо, адже "суперсила" України полягає саме в її людях.