Ткаченко Олексій, 15 років, Благодатненська ЗОШ  I – II ст.

24 травня 2014 року 04:40. Лунають дуже гучні постріли за селом Благодатне. Прокинувшись, бачу, як з панікою моя родина збирає одяг, документи, якщо прийдеться тікати з будинку. Що ж це відбувається? На вулиці вже світає, і ось ще у темнуватому небі летить яскрава черга снарядів. І знову вибухи… Не можу описати словами той жах, який переповняв мою душу кожну секунду.

Блокпост двоє діб стояв за селом, розбили за одну годину.

За декілька годин я почув, як летять великі військові гелікоптери, і знову вибухи, але це було вже не дуже довго. Коли сонечко зовсім піднялося, все закінчилося, все почало потроху заспокоюватися, то через кілька годин усі вже займалися своїми справами.

Що ж сталось у нас? Адже від Донецька ми мешкаємо аж за 50 кілометрів?

Я з братом почули, що всю розбиту техніку з блокпосту завезли на край нашого села. Ми зібралися і пішли подивитися.

Прийшовши, побачили там два БМП, один ЗІЛ із зенітною установкою. Я зазирнув в одну із машин, там було багато крові, скальп по всій машині. Нас це дуже вразило! Саме цей день для мене і став початком нової історії, нової свідомості, коли життя наше розділилось на до і після. Тепер я ще більше ціную мир, спокій і щастя.