Історії, які ви нам довірили
Стрижкова Яна, учениця 11 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею Криворізької міської ради Дніпропетровської області
Вчитель, що надихнув на написання есе - Соколова Ольга Степанівна
Моя Україна майбутнього
Мир – це сонячна весна. Це життєповні а капели горлиць, щебетання солов’їв-дзвоників та ласкавий шепіт хрипучих дерев-велетнів. Це в’яжуче солодке пахілля трав та лагідний духмяний аромат перших квітів. Це жадане сонцесяйне відродження з уламків та попелу. Мир – це впевненість у прийдешньому. І якщо цієї впевненості не лишається, зостаються трепетні мрії.
Коли розум повсякчас полонить смуток, вони стають яскравішими. Сповнюють душу примарним теплом та крихтами боязкої надії. Я теж маю такі мрії. Бережу та подумки вертаюся до них завше, щоб вхопити трохи віри й потроху жити далі.
Я часом думаю про Україну майбутнього. Яка вона? Певне, неймовірна. Квітуча та надзвичайно величава. Переможниця. Либонь озброєна до зубів, та це й на краще. Наново відновлені кордони, наче ті вольфрамові велетні: міцні й непохитні. А корупція – знищена до останку. Осяйні усмішки, тліючі сльози вдячності та невмируща шана до захисників і захисниць – ось чого сповнена Україна майбутнього.
І колись те омріяне прийдешнє однаково запанує, я знаю.
Війна скінчиться і день перемоги я зустріну зі сльозами на очах, болем у серці та невимовним щастям у душі. Прийде весна.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
