Мельник Юліана, 10 клас, Шатавський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Фалендиш Тетяна Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни принесли незабутній досвід, який назавжди змінив життя мільйонів. Буденність змінилася до невпізнаваності, хвилини радості стали розкішшю, прості речі втратили власне значення. Війна відбирає сім’ї, домівки та мрії. Щоденні обстріли, втрата близьких та тривога дали усвідомлення, що таке простий спокій.

Незважаючи на всі жахи війни, я відкрила для себе нових людей – волонтерів. З початком війни волонтери стали місточком між надією й відчаєм.

Я бачила роботу волонтерів, як вони доставляли найнеобхідніше в саме пекло війни та допомагали переселенцям. Це були люди різного віку та різних професій. Вони могли обрати життя в безпечній Європі чи Канаді, натомість, кардинально змінивши своє життя, часто ризикуючи власною безпекою, обрали шлях порятунку країни, 

її захисників та звичайних людей. Надихнувшись ними, я вирішила витратити власні кошти на придбання туристичних газових плит та тактичних ножів, які були доставленні волонтерами Боярської громади нашим захисникам. Разом з однокласниками плели сітки та виготовляли окопні свічки.

Увесь цей шлях змусив мене замислитися наскільки важливим є мир. Коли я думаю про мир, моя уява малює картину надії. Надії на те, що подібні жахи більше не повторяться. Мир – це можливість творити нове майбутнє без ненависті, злості та болю. Це життя в гармонії з собою та усім світом, а ще – це усвідомлення себе як частини великої незламної нації. Для багатьох українців мир – це Перемога. До того часу, коли ми будемо єдиними у своєму бажанні перемогти ворога, зберегти свою країну бути такими ж об’єднаними як у перші дні війни, доти перемога й правда буде на нашому боці.