Доброго дня, це будинок моєї доньки в м. Гуляйполі Запорізької області. Фото тільки з вулиці інших немає.
А далі фото будинку моєї рідної сестри теж в м. Гуляйполі.
Війна: це коли в твоєму містечку Гуляйполі ще не було обстрілів, а коло твого будинку тебе перестрівають незнайомі люди і благають нагріти їсти для їхніх дітей (біженці із Волновахи), бо в готелі, де вони залишились, як і в усьому місті, немає світла. Звичайно, ти не відмовляєш, бо ти теж мама і тобі жалко людей, але ти ще не розумієш повного сенсу "біженець".
Ти думаєш, що твоє містечко це лихо обмине...
Війна: коли ти починаєш боятися початку темряви, бо не знаєш, що тебе чекає, і чи переживеш ти цю ніч. Ніяких сирен після перших трьох днів у місті немає, бо вони вийшли із ладу, і біжимо ми в укриття тільки після початку вибухів.
Війна: коли 8 березня тебе не тішить і в тебе думка, якщо все буде добре, таке "свято" ти не забудеш ніколи. Сльози, відчай, розчарування.
Війна: коли під час бомбардувань ти сидиш у підвалі багатоповерхового будинку і в тебе свист і гул у вухах такий, що ти не зовсім все реально розумієш, а під ногами земля перекочується хвилями і всі стіни двигтять, а бабуся поруч у сусідньому під'їзді на третьому поверсі у квартирі із сином з синдромом Дауна, і ніхто не може їй допомогти (бо у нього хвороба закритого простору)...
Війна: коли твій чоловік біжить, ризикуючи життям, тому що стався вибух біля багатоповерхівки, де живе його онкохворий дядько, і знаходить його у квартирі без опалення і т.д І цей мужчина, незважаючи на свою хворобу, був завжди кремінь, плаче, а його дружина біжить під обстрілами у лікарню взяти для нього знеболювальні, оскільки він без них вже не може.
Війна: коли біжиш до підвалу, а там вже маленька громадянська війна, хтось лається, хтось молиться, хтось плаче, хтось із дітьми, а я із двома собаками, вони мені теж як діти. Забігає сусідка із нашої площадки і в неї починається панічна атака, і ніхто не може із цим нічого вдіяти, і волосся і без того стоїть дибки, це жах...
Війна: коли мільйон разів аналізуєш, чому ти працював все життя і начебто у тебе все було (машини, квартири, гроші...), але ти нічим не можеш допомогти своїй єдиній дочці, і вона так само сидить у підвалах під бомбардуванням...
Коли можна було її вивезти з міста, вона відмовилась, не хотіла залишити чоловіка, а він – своїх батьків, брата із дружиною. Є таке поняття в українців як сімейний ланцюжок. А мені залишається тільки вити як сирена.
Сьогодні я, не плануючи, покинула свого чоловіка, дочка без мене не хотіла їхати з міста, а чоловік не може залишити своїх батьків, і сиджу я в сльозах за 40 км від Гуляйполя і благаю Господа, щоб Він зберіг всю мою сім'ю... На душі порожнеча.
Якщо ви думаєте, що я це пишу для того, щоб мене пожаліли, ні, запевняю вас, ви помиляєтесь, я по-своєму сильна...
Я просто хочу вас застерегти, та вберегти своїх дітей і свої сім'ї від цього безумства. Пережити все це та залишитися в твердому розумі та світлій пам'яті, напевно, нереально, а тим більше – діткам. Бережи нас, Господь.
«Злой город»
…Таврійський край паплюжила орда,
Повзли ворожі по дорогах танки,
І хижа причаїлася біда
Під Гуляйполем якось на світанку!
Спіткнулася об браму степову,
Зламала плани об містечко рідне,
Жовто-блакитні сонце і траву
Тут не змінить на триколор огидний!
Мій найдобріший в світі Махноград!
Шановане Всевишнім Гуляйполе!
Тебе назвав якийсь рашиський гад
«Злым городом» в «інформаційнім полі».
Бо місяць уже точаться бої ,
Та зроду ворог цей форпост не візьме!
Понівечені вулиці твої
І церква розчахнулася в трагізмі!
Поранені будинки і двори,
Самотність з вікон дивиться розбитих,
Паркан на дибки скочив, догори,
І електричний стовп приліг спочити!
Тут кожен день здригається земля,
Лишають шрами міни і снаряди!
Бинтують рани стомлені поля,
Які так щедро засівають «гради»!
...Та стільки енергетики життя,
Безстрашності і мужності святої
В маленькій площі нашого буття
З великим серцем справжнього героя!!!
«Злой город» ти для тих свинособак,
Що істерять на рубежах незламних,
Та Гуляйполе – степовий козак,
Слід залишає у подіях славних!
Нехай же живить, сили надає
Палка любов до тебе наша щира,
Було і буде нам ім’я твоє
Взірцем ДОБРА і ЗАТИШКУ і МИРУ!
.png "Імена")
