Я спала, це було о 4 ранку, в вайбері, нашій групі ОСББ, отримала повідомленні від сусідки, шо їх обстрілюють, через кілька хвилин почалося і в нас.

Якщо чесно, я не повірила що це війна і це надовго.

Труднощі почалися з самого початку, черги в аптеці, магазинах, сльози на лицях, в очах питання , невже це правда?  Потім бої за Антоновський міст..., ми молилися , сподівались, шо це закінчиться і наші переможуть.

Саме страшне почалося ,коли наші хлопчики, с тероборони намагались затримати цю орду, вони всі загинули, навіть зараз пишу,а серце плаче.

Потім дивились,як вони входять в місто, цей жах ні з чим не можна порівняти. Хто ж в окупації, мене зрозуміє.... майже 9 місяців пекла. Можу розповідати і розповідати, це не можна міряти, це кожен день жаху.

В мене інвалід, яка потребує постійного уходу, тому зараз вихід з дому,як в останнє, обстріли 24/7, дома небезпечно, але стіни гріють.. Вибачте, якщо забагато написала, це тільки крапля.

Стикнулися з гуманітарною катастрофою. Це було в окупації, тут допомога мешканців міста мене вразила, ділилися всі чим могли, інвалід мій попала в лікарню з виразкой шлунку, гемоглобін 47, я збирала ліки по всьому місту, по 5,10,20 пігулок, і слава Богу витягли її!

Допомогу окупантів ні разу не отримували, я пишаюсь цим.

Страшне було після визволення, орки пошкодили шо могли, сиділи без світла і води, день починався з пошуку води, це було головне, спочатку питна, потім технічна. Поряд зі мной мешкала інвалід по зору, теж треба було допомогти, нажаль вона померла.

Були і приємні моменти, це незламність нашого міста, це мітинги на площі під час окупації.

Головне, це був день визволення 11 листопада 2022 року, плакали всі, нажаль телефон був разряджений( ми вже були без світла), не могла все засняти.

Це справді сльози і сльози, але радощів.

Зараз ми живимо разом, нас двоє в сім'ї, всі померли, остались ми удвох- мені 59, моїй тітонькі інваліду 65. У мене роботи, нажаль, зараз нема, там, де я працювала, все разрушили, працювала я перукарем, іноді стригу за бартером - іжа, гігієна і т.д.

Предмету, який би нагадував  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року нема, але є спогади, вони страшні.