«Хотілось би забути ці сім років та не згадувати більше»

Щасливе життя Тетяни Володимирівни, з приходом війни змінилося, її чоловік загинув в армії. Коли почалася стрілянина і літали гуркочачи снаряди – було дуже страшно і люди сиділи у підвалах. Стало дуже небезпечно перебувати у рідному місті, розповідає жінка – «Поруч до сусіднього під'їзду потрапив снаряд і розірвався. Без води сиділи, носили воду. У нас зараз немає безпеки, бо не знаєш, у який момент, де вибухне. Ми просто живемо поряд з усіма цими лініями і наш будинок виходить на Горлівку. У нас з балкона, ми живемо на дев'ятому поверсі, видно Донецьк, Горлівку та Макіївку. І не знаєш, у який момент пролетить якийсь шалений снаряд». Люди втратили роботу та їх життя перетворилося на виживання. Тетяна Володимирівна вдячна благодійним фондам за добру допомогу у цей нелегкий час – Від Рината Ахметова ми отримували весь час гуманітарну допомогу. То була хороша допомога. І борошно, і олія, продукти харчування, дуже допомогли нам». Люди втомилися від військової обстановки і чекають на мир і стабільність, щоб жити в нормальних умовах, а не виживати.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/