«Хотілося б побажати всім бути добрішими один до одного»

Війна перевернула все моє життя. Миколаївку почали бомбити, по-моєму, 3 червня [2014 року]. Літали снаряди, літало все, що тільки могло літати: і «Гради», і свистіло, і дзижчало, чого тільки не було...

Страшно було дивитися, коли твої діти сидять у погребі. Моя дитина була після операції на серці, пройшло тільки півроку й почалася війна. Страшно дуже. Навіть згадувати страшно.

Ми постійно були тут, нам нікуди було переїжджати. Світла, води, газу не було. Магазини були зруйновані, усе побите. Під час бомбардування було мародерство. Купувати продукти не було де, тільки були пакети – допомога від Ахметова. На сім’ю видавали гуманітарну допомогу: крупи, усе найнеобхідніше.

Я б не сказала, що відчуваю себе в безпеці. Не знаєш, чого очікувати, що буде далі. По телевізору одне говорять, чутки інші ходять. Як на пороховій бочці.

Переживаючи ці складності, хотілося б побажати всім бути добрішими один до одного.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/