Історії, які ви нам довірили
Це місто [Донецьк], воно рідне, життєрадісне й завжди квітуче. І буде завжди для мене таким.
Як у нас діти гуляли раніше у дворі. Скільки в нас раніше було багато дітей! Усі ходили й були щасливі. Хоч вони й зараз ходять, але не такі, як тоді. Раніше гуляли ми дуже довго. Усі мої друзі, які в мене були у дворі, повиїжджали.
Зараз я знайшла собі нових друзів, які старші за мене. Хоч ми й радіємо, але не так, як тоді.
У мене відразу стався переляк, мені стало страшно. Мене мама заспокоювала. Казала, що все буде добре і вона буде весь час зі мною.
Ми поїхали через те, що в нас поруч прилетіла точка-у. Це прямо було поруч, на наступній зупинці. У деяких будинках повилітали вікна, і я сиділа в перегородці, тому що боялася.
Я хотіла б повернути все назад, як це було раніше. Щоб війна закінчилася. Щоб весь світ залишився таким самим, як був. Щоб усі мої друзі повернулися й щоб повернули мир і життя тих людей, які загинули.
Я б побажала, щоб ніколи не було війни. Тому що це біль, страх, переляк. Я хочу, щоб цього не бачили діти, дорослі. Щоб світ був у доброті. Щоб було більше життєрадісних дітей, людей.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
