Усвідомлення того, що почалася страшна війна, прийшло не відразу. Не думала, що у сучасному світі таке можливо. За тиждень після початку повномасштабного вторгнення я з чоловіком виїхала зі Слов’янська на Львівщину. Потім ми повернулись. В евакуації багато людей допомагали грошима та продуктами, це було дуже приємно. 

Найбільші труднощі для нас були емоційного характеру. Тяжко прийняти той факт, що може настати момент, що доведеться залишити рідну домівку назавжди.

Зараз я сподіваюсь лише не закінчення війни. Дуже хочеться просто жити, а не воювати.