Коли почалася війна, я була вдома. Почув перший вибух - він пролунав так голосно, що я був шокований. Світ навколо ніби впав за одну секунду. Раніше я не знав, що таке справжній страх, а тоді він схопив мене з ніг до голови. Магазини й аптеки закрилися того ж дня. Люди в паніці розбирали полиці, хліб зник дуже швидко, і в повітрі стояв запах тривоги і невизначеності. Банкомати перестали працювати, і здавалося, що життя застигло, немов час зупинився.

Я думав: "Чому це відбувається з нами? Ми ж просто жили своїм життям - любили, працювали, ростили дітей". Я виїхав з родиною до окупації села. Було важко, інколи здавалося, що я не витримаю. Не знаю, що зараз з моїм будинком. Всі мої рідні виїхали. Нікого немає на батьківщині. Після закінчення війни планую повернутись додому. Хочу побачити рідний дім.