У перший день війни я подзвонив до дітей і запитав, як вони. Потім почалися обстріли. У моєї дружини рідня в росії - ми з ними так і не порозумілись. Якийсь час я сидів у погребі, були проблеми з їжею і ліками.

Моя дружина вже декілька місяців в лікарні, вся пенсія йде на медикаменти.

Я дуже хвилююсь через онуків: яким буде їхнє життя? Багато військових страждають на війні. Є в мене знайомі, у яких на війні зникли сини, а потім - онук. У іншого знайомого син у Маріуполі загинув і ніхто не знає, де він похований. Його друг, який його ховав, зараз у полоні. Це просто жах.

Хочу мирного життя, не для себе - для дітей. Це наше майбутнє.