Привіт! Мене звати Матвій.

Літом мені виповнилось 4 роки!

Я народився в Києві, після цього мої батьки разом зі мною переїхали в чудове, мальовниче село під Києвом. Воно називається Гореничі. Тут мені дуже подобається, тут привітні люди, багато друзів, чудовий великий стадіон, де я проводжу майже весь час, коли гуляю з мамою на вулиці.

Коли почалась війна, мої батьки дуже переживали за нашу Україну, за нашу сім'ю та за наший будинок. Вони прийняли рішення, виїхати до моєї бабусі. Я чув, як мама з татом розмовляли, що почалась війна, я бачив по телевізору багато фотографій, відео і хоч я такий маленький, я зрозумів, що таке те страшне слово війна, і як важливо захищати свою домівку. Відтоді я вирішив бути солдатом. Тепер, всі мої бажання та мрії лише про мир, та щоб закінчилась війна.

Я став дуже хоробрим та сміливим. Тепер мої іграшки дуже змінились, я прошу лише воєнну техніку, для себе воєнну амуніцію, та дитячу воєнну зброю. Кожен день слідкую за новинами, пишаюсь нашими солдати та нашою армією, розумію хто з держав нас підтримує та допомагає нам.

Святий Миколаю, я дуже хочу щоб моя мама не плакала, дивлячись новини, хочу допомогати як можу нашим солдатам, хочу захищати свою країну.

Я вірю в тебе, святий Миколаю, вірю, що ти існуєш, і дуже на тебе чекаю. Принеси всім діткам подарунки і про мене не забудь. Я написав у своєму листі, що хочу дитячого бронижилета, щоб мене не поранили, коли я піду на війну і стану справжнім солдатом.

Я Матвій , мені 4 роки і коли б мене не запитали, я завжди відповім, що мрію щоб закінчилась війна і всі солдати живими додому повернулись. І я точно знаю, що так і буде!