До війни вся сім’я жила поруч. У нас було дуже гарне селище. Під час воєнних дій я нікуди не виїжджала, постійно була тут. Коли нас почали обстрілювати, дівчата з четвертого поверху постукали у двері та сказали спускатися до підвалу, бо йдуть обстріли. Фундамент ходив ходуном.
Потім ми завжди збиралися в підвалі вечорами. Я поставила собі там розкладачку. Деякий час не було ні світла, ні газу. Із цегли зробили грубку й заварювали там чай. Потім моя дочка наполягла, щоб я поїхала до неї в Харків, і я була там місяців із чотири.
Ми отримували продуктову допомогу від Фонду Ріната Ахметова й організації «Карітас». Тоді було дуже важко, і продуктові набори від Фонду нас рятували. Ми дуже вдячні, дай Боже йому здоров’я. Ця допомога нам була потрібна. Пенсія маленька, субсидії нема, а допомога мене рятувала.
Страшно було, коли стріляли. Я мрію, щоб настав мир, щоб ми могли спокійно поїхати до будь-якого міста. Хочеться спокою, а він нам і не сниться. Не хочу, щоб знову стріляли. Навіщо ця війна?
.png "Імена")
