Мені 62 роки. Я жила в місті Пологи Запорізької області. 42 роки пропрацювала на залізниці. 

24 лютого пролунали вибухи. Мені телефонували знайомі й говорили, що почалася війна. Спочатку я не вірила. А четвертого березня в місто ввійшли росіяни. 

Мене шокував сам факт війни. Я вдруге зіткнулася з нею. Моя мама жила на Донбасі. Я їздила до неї, коли там були обстріли. 

Я була в Пологах до 29 жовтня. Не було ні світла, ні опалення, та якось жила. Навіть город саджала, бо думала, що війна швидко закінчиться. Щоб виїхати, мені довелося заплатити велику суму перевізнику. 

Хочеться, щоб життя налагодилося. Хочеться повернутися додому, але нашого міста вже немає, і я чомусь не вірю, що його будуть відновлювати. А якщо і будуть, то вже не за мого життя.