Леонід прожив в окупації майже два роки. Не міг виїхати через матір-пенсіонерку і її рідного брата-інваліда, за якими потрібен був догляд. За цей час побачив багато – як вбивали людей, стріляли п’яними, грабували все, що можна, заселялись в оселі мирних мешканців. Виїхати вдалось тільки 27 січня 2024 року.