У перший день війни ми чули канонаду. До нас дуже багато прилітало снарядів, а я проживаю одна. Це було дуже страшно. Я на пенсії по інвалідності. 

Хліб нам привозили лише один раз - росіяни просто не пропускали машини через блокпости.

Самій було дуже страшно, тому я переїхала до дітей. Після обстрілів на їхній вулиці не залишилось жодного вцілілого будинку.

Ми вирішили виїжджати. Нас вивезли волонтери. Дорога була спокійною.

Виїхала в Запоріжжя. Найголовніше зараз, що всі живі, всім можна зателефонувати. Я дуже хочу, щоб війна закінчилась якнайшвидше.