Я залишалась у Гуляйполі до початку березня. Працювала вчителем. Дітей-сиріт евакуювала за кордон. Потім сиділа у підвалі, коли у місті не стало світла та води. Було дуже страшно. Потім я виїхала до мами, яка залишалась одна. Спати було неможливо, обстріли тривали постійно. Ми евакуювались до Запоріжжя на машині друзів. 

Чоловік їздив додому. Хата моєї мами розбомблена. Мій будинок був пошкоджений, довелось перекривати дах. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Тут багато переселенців. Багато хто нас підтримує. Я сподіваюсь, що повернусь додому та буду жити щасливим життям.