Після початку повномасштабного вторгнення наша родина була змушена виїхати з Харкова до Львову через чисельні обстріли міста. На щастя, через 10 місяців ситуація у нашому місті покращилася, і ми повернулися додому. І здавалося б, у Харкові почало покращуватися життя, багато людей поверталося до міста, але з недавнього часу через погіршення на лінії фронту, Харків почали часто обстрілювати, і життя у місті стало дуже напруженим і приносити багато стресу :(

Ми з чоловіком прокинулися о п‘ятій ранку від гучних вибухів, після чого поглянули у вікно і ми просто не могли повірити у те, що буквально біля нашого дому було видно великі пожежі після влучання ракет. На момент вибухів діти спали, і ,прокинувшись, вони все побачили на власні очі і зрозуміли самі. Можна було не пояснювати, бо, на жаль, обстановка у місті сама казала за себе. 

Найстрашніші дні були перші дні війни, коли відбувалося бомбардування житлових районів Харкова російськими винищувачами, і ти не розумієш, що станеться в  цей момент.  

Постійний страх і стрес через те, що ми перебуваємо в постійній небезпеці, опиняючись у ситуації, коли ракети можуть прилетіти навіть у той час, коли не оголошено повітряну тривогу. На жаль, з цим ніяк не справляємося. 24 лютого полиці з продуктами у супермаркетах були порожні, через що виник дефіцит продуктів харчування, питної води і ліків. В цій ситуації дуже допомагали волонтери.