Війна забрала найголовніше в моєму житті - життя мого старшого сина. А потім пішла чорна полоса: залишилася без праці і домівки, але це не головне в нашому житті.

Я виховала гідну людину, який не втік, а пішов обороняти свою країну. Мені дуже шкода, що гине нація – мужні, красиві хлопці кладуть своє життя.

Коли почалася війна, ми попали під окупацію. У наше селище приїжджали рашисти до своїх знайомих. Син написав на їх машині матюк, і ми попали в дурну і складну обставину…