У нас війна почалася з 2014 року. У березні 2014-го в нас були якісь блокпости, якась техніка. Я у 2014-му в Донецьку на операції перебувала, тоді усе й  почалося. Гуркіт і вибухи ми чуємо тут уже десять років. Тоді від нас усе було далеко: 40 хвилин нам їхати на машині до Донецька. Бахмут гримів і гримить, а з іншого боку в нас - Авдіївка. Зруйновані школи, садочки, будинки. 

Ми евакуйовувалися, неподалік від міста були. Тепер прийшли латати дах, бо був приліт, і дах побило. Наглядаємо за оселею, приїздимо, латаємо. Поки ми не набралися сміливості кудись далеко виїжджати, бо в мене тут донька і двоє онуків. Поки є робота, вони сидять тут, і ми сидимо з дідом. 

Ми пенсіонери, раз на місяць отримуємо гуманітарну допомогу, різні пакунки - нам цього вистачає. Ми спочатку були в паніці, не знали, як будемо щось купувати, бо готівки не було. Зараз «ПриватБанк» повернувся, видає гроші, цим ми забезпечені. Є люди, які гірше живуть. 

Пів року ми були без газу, зараз у нас газ є, світло теж. Через руйнування ми буваємо без світла, але не так довго завдяки нашим ремонтникам. З водою були також у нас проблеми. Минулого року ми були все літо без води. 

У нас тут є автомийка, і в хазяїна свій колодязь, своя свердловина. Тут була «дорога життя»: люди з баклажками, відрами все літо ходили туди набирати воду. Зараз у нас усе є: і світло, і вода. Виїжджати ми поки не наважуємось. Гримить страшно, літає через нас, ми  ночами не спимо. Але в нас - діти, онуки, шестеро котів і дві собаки. 

У нас було багато підприємств, але зараз усе розбите. Ми думали, що дуже погано живемо: газ дорогий, вода дорога. А зараз виявляється, що ми дуже гарно жили. Ми лягали і знали, що прокинемося ранком, а зараз ми лягаємо і не знаємо, прокинемося чи ні. У нас усе було добре, і ми дуже 

Хочеться, щоб війна закінчилася швидше, але, дивлячись на все це, я навіть гадки не маю, коли це станеться. Люди повертаються, тиждень живуть, а потім знову хапають дітей і тікають. Дуже хочеться, щоб війна закінчилась, але це від нас не залежить. сподіваємось на краще. Дуже хочеться вірити, що все це закінчиться. У нас уже 10 років цей гуркіт стоїть.