Віктору Івановичу було морально важко залишати дім і поїхати в нікуди. Але постійні обстріли не залишили йому вибору
Мені 67 років, я на пенсії. Жив у місті Гуляйполе, довелося тікати. Зараз - у Запоріжжі.
З другого березня у нас не стало світла, газу, води. У таких умовах жити було дуже важко. А потім під хатою щодня почали літати снаряди.
Мене шокували ці події. Нас бомбили, люди гинули. Довелось покинути рідну домівку і поїхати до чужих людей. Мені це рішення нелегко далося. Але коли від міського голови була команда виїхати, я зрозумів, що іншого виходу немає. У мене своє авто, я поїхав сам, але були й автобуси, які вивозили людей.
Мені чомусь віриться, що скоро все закінчиться. Гуляйполе не здали. Хлопці там, вони досі б’ються. Ми віримо в наших захисників, віримо, що вони виженуть окупантів з нашої землі.
