«Гуляємо з онуком під звуки обстрілів»

Ми не їдемо нікуди через нашого 12-річного онука Кирила, хворого на аутизм. Гуляємо з ним навіть під звуки обстрілів.

Умовити його залишитися вдома неможливо, у нього важка форма аутизму й розумової відсталості. Він не розуміє, що таке війна. Тому поки обстрілів немає, ми намагаємося швидко обійти ті місця, де він хоче погуляти, але бувало, що починалися обстріли – і ми бігли в бомбосховище.

Кожен день у Кирила розписаний за годинами. Він живе у своєму світі, зі своїми поняттями. Перші ознаки його хвороби з’явилися ще в дитинстві. Дитина не реагувала на те, що відбувається навколо. Пам’ятаю, був салют, а дитина не виявляла жодних емоцій. Ми забили на сполох.

Його життя загубила рідна мати, яка захоплювалася спиртними напоями, зокрема й під час вагітності. Розвинулося кисневе голодування, коли дитина була в утробі. Через шість років після народження сина матір позбавили батьківських прав, і ми відразу забрали онука до себе.

У Кирила трапляються напади агресії, він стає некерованим. Допомогти йому можуть дорогі заспокійливі ліки, але придбати їх ми не можемо. Ми не могли ці препарати дістати, телефонували до департаменту охорони здоров’я – нам сказали, що не виділені гроші на ці ліки.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/