До початку війни я жила в Харкові. У мене було щасливе життя, яке закінчилось після початку повномасштабного вторгнення. Двадцять четвертого лютого я з чоловіком и сином поїхали до батьків, які жили на першому поверсі. Там ми прожили тиждень. Коли там почали літати винищувачі, я дуже злякалась. Цей гул я не забуду ніколи.

П’ятого березня ми виїхали з Харкова, дорогою я бачила згорілі будинки, зруйновані околиці міста.

Зараз ми живемо у Полтаві. Наразі моє життя поставлене на паузу, я дуже чекаю завершення війни.