Чоловік – ліквідатор аварії на ЧАЕС – пережив немало жахіття та мало не загинув під обстрілом

Ми живемо вдвох із жінкою в приватному будинку. Я пенсіонер, дружина працює в школі директоркою. У той день 24 лютого я виглядаю з вікна, а об одинадцятій дня повз мої вікна їдуть танки, БТРи й «КамАЗ». Я визирнув із-за паркана, і не міг зрозуміти, чиї це війська. Потім розібрався: вони в білих пов’язках - це були росіяни. Коли вони проїхали, через хвилину після цього почалися постріли. Вибухнули декілька будинків тут. Їм не дали далі піти. Наші хлопці їх тут зустріли вогнем і мечем. Дуже велика перестрілка була протягом години. Оце такий перший день війни. 

А півтори місяці тому у нас був ракетний обстріл, у городі вибухнула ракета. Повибивало вікна, шифер, стеля потріскалася. Машину також пошкодило. Я травмувався, бо різко підскочив. Це було о четвертій чи о п'ятій ранку. Гукаю жінку, а вона мовчить: її викинуло з дивана. А мовчала, бо обличчям у килимі лежала й не могла відповісти.

Я 12 відер скла виніс на смітник. Палець виламав, кров тече, нігтя немає…   

Почали літаки кружляти над нами. Робили навіть розвороти. Почалися сильні обстріли ракетами. У нас світло пошкодили. Розстріляли ТЕЦ і нафтову базу.  Бачив, як він розвертається кілометри через два. Я вивіз дружину в Кам’янське до сестри. Тиждень там побули й повернулися назад. 

Зараз у нас спокійніше. Зараз обстрілюють тільки прикордонні зони. Ми за 40 кілометрів від кордону, нам чутно вибухи. Є в місті світло, газ і вода. Світло, як і кругом, за графіком. Бувають аварійні відключення, буває надовго. 

Продуктів та ліків нам вистачало, дякувати Фонду Ріната Ахметова та ЮНІСЕФ. Приходить нам допомога, але іноді не вистачає на ліки. У мене інвалідність 3 групи, я ліквідатор ЧАЕС. Мені постійно потрібно лікуватися, тому грошей у нас мало. Багато витрачаємо на ліки й на оновлення свого будинку. 

Я вважаю, війна повинна весною закінчитися. Бо я літом збираюсь їхати в Крим. У мене місце там є дуже гарне, хочу наступного року поїхати на море з жінкою на тиждень. Це село Мирне, там їхні атомні підводні човни стоять. Я думаю, весною ми їх уже виженемо. Чекаю на перемогу. Чекаю на відновлення. Я думаю, буде набагато краще, ніж було.