По війну ми дізналися з новин, коли ввімкнули телевізор. Дуже сумно було, звісно. Шокували обстріли. Це було зовсім поруч. Наші захисники за 400 метрів від нас були. Страшно було. Тяжко було думати, що може прилетіти з іншого боку.

Діти залишилися без роботи. Тяжко виживати, але ми стараємося. Трошки були проблеми з постачанням. Світла інколи не було, готували на вулиці, самі складали пічки. Виживали, як могли. Сусіди поруч були, тож ми разом усе пережили. Працюємо зараз потихеньку. Допомагаємо одне одному, разом тримаємося.

Зворушує те, що наші сусіди всі дуже дружні. Усі трималися разом, ніхто ні від кого не відвертався – ось це дуже приємно.

Надіємося, що цей жах скінчиться, і все у нас буде добре.