Я був удома, спав у себе в ліжку. Зранку прокинувся – і мені зателефонував син, він проживав у Вугледарі. Син мені сказав, що війна почалася.

У нас із перших днів перебило газопровід. Не було води, хліба майже не було. Дуже важко було там жити. 

Але найбільше шокували обстріли. Цього просто не передати словами. Коли горіла сусідська хата, стало дуже страшно, і я вирішив виїхати.

Ми виїхали з дружиною зі свого села, і син зі своєю сім’єю теж виїхав з Вугледару. Зараз живемо у Дніпропетровській області.

Зараз надходять новини про те, що нашої Павлівки майже немає, відсотків 80 села зруйнували. І що буде далі – не знаю. Повертатися нам нема куди.