Я професійна швачка, працювала на фабриці в Бахчовику, шила одяг. Ось тільки останнім часом замовлень немає, цех розорився. Якби хоч трохи селище ожило, нам було б легше, і робота була б.

У це село ми переїхали вісім років тому з Черкаської області. Я рано втратила батьків, чоловік із сім’ї пішов. Я залишилася одна з двома дітьми на руках.

Але головним випробуванням стала війна. Коли сильно стріляли, я ховала дітей у дальній кут кімнати – єдине безпечне місце в будинку. Там тільки штукатурка сипалася та вікна тремтіли, коли стрілянина була.

Наш старенький будинок почав тріщати по швах. Граната йшла вздовж будинку й упала. Але відремонтувати житло я не можу, роботи немає, соціальних виплат теж. Триматися на плаву допомагає домашнє господарство. Так виживає більшість мешканців Бахчовика.