Сім’я Ганни Сергіївни кілька разів намагалася виїхати з окупованого Токмака, але машини не пропускали. Героїня згадує, що перебувати вдома було страшно і моторошно, весь час на очі траплялися російські військові зі зброєю в руках. По хліб доводилося стояти в черзі по дві години, у місті не було світла й електрики під обстрілами відновлювали електропостачання. Ганна Сергіївна зізнається, що війна досі не вкладається в неї в голові.

Головне, щоб був мир, тепло та вода в будинку