Тарас зустрів війну вдома, в місті Рожище на Волині. Їхав туди провідати рідних, але світ за ці дні змінився. В той час, коли Київ здригався від вибухів, на Волині було відносно спокійно. І все ж розум відмовлявся приймати, що ракеті обстріли — не новини, а реальність.

У квітні 2022 року, коли російського ворога вдалося відтіснити з Київщини, Тарас повернувся до столиці, де навчався. Київ зустрів його порожніми вулицями. Він двічі бачив прильоти на власні очі. Але не поїхав. Залишився, бо саме тут — його шлях, його вибір, його країна. Мріє про мир. І знає: щоб він настав — потрібно встояти.