Це був ранок мого вихідного дня. Труднощі в тому, що минулого року в травні у мого чоловіка стався інсульт, він маломобільних і я тепер не можу доробити до пенсії. Найбільший шок, який триває і понині - вимушеність евакуації з рідного міста, втрата житла та неможливість повернення додому.

Дочка з двома доньками живе тепер далеко від нас. До війни ми всі жили в одному місті. Вразила зустріч з людьми, які допомогли на перших порах. До війни працювала на шахті гардеробницею.Зараз не маю змоги працювати, бо чоловік у потрібен постійний догляд.

Назгадку залишились ключі від моєї неіснуючої квартири. Фото і відео в інтернеті про рідний Вугледар.