«Якби не війна, ми, може, зробили б хімієтерапію дочці»

У нашому під’їзді заселена одна квартира, моя. Сусіди не витримали такого життя, кинули все й поїхали.

Я живу з онкохворою 47-річною дочкою. Уже сім років вона бореться з раком. Метастази в легені, зробили операцію – метастази пішли в кістки. Дочка вже взагалі не піднімається. Лежить ретельно укрита в найтеплішій кімнаті, де температура не піднімається вище +10 градусів.

Раніше в нас у квартирі було автономне опалення. Зараз радіатори зіпсовані через морози й відсутність газу. Грітися взимку будемо за допомогою пічки-буржуйки, але вона поки припадає пилом у підвалі, адже вугілля і дров узяти ніде.

Ми не знаємо, як будемо зимувати.

Ми повернулися в Красногорівку тільки тому, що дочка хотіла провести останні дні вдома. А тут до мук хворої додалися війна та холод. Якби не війна, ми, може, зробили б хімієтерапію. Останні гроші ми витрачаємо на знеболювальне. На місяць весь наш дохід – 2700 гривень. Без гуманітарної допомоги не вижити.